Майже кожен жанр електронної музики, пов’язаний із США, знайомить із культурою місця, де він зародився. Деякі — зразу з назви. Якщо хаус — то Чикаго (або Нью-Йорк, якщо гараж), техно — Детройт, звичайно ж (і ніякого Берліну). Балтімор/Джерсі клаб — тут все написано зразу. Дуже злий реп з Мемфісу чи баунс з Нового Орлеану. Знову Чикаго зі своїм джуком та футворком… Все це — трохи більше, ніж музика для жителів цих міст. Частина їх повсякденної культури, спроба популяризувати речі, про які б ніколи ніхто не дізнався б, якби вони не стали відомими через їх фанатів-поширювачів.  

Футворк і джит якраз із цієї категорії. Два гіперлокальні танці, відповідно, з Чикаго та Детройту, які розійшлись світом через популярність музики, яка їх супроводжує. Показавши при цьому, що вона, звичайно, в них на районі важлива, але не єдина цікава штука.


Футворк. Історія музики.

Футворк бере свій початок з хаусу. Це — якщо коротко. Якщо ж розтягнути ланцюжок, то він виглядатиме так:

  • — Хаус (класичний, чиказький);
  • — …який згодом пришвидшився і став ґеттохаусом, набравши різних «ґетто»-дрібничок (трохи швидший, ніж в класичного хаусу, ритм, сексуально орієнтована лексика (одна з інших назв жанру «booty house» — «хаус для сідниць»), подекуди — побудована, як в хіп-хопі — з куплетами та приспівом, брудне звучання 808/909-х Роландів з їх фірмовими том-томами та клепами;
  • — Ґеттотек (тут ми трохи заїхали в Детройт) і додали техно- та електро-звучання до всього, що перерахували вище;
  • — Джук (кульмінація ґеттохаусу, ритм доходить до 165 ударів за хвилину і починає ламатися, ще більше починають використовуватись голосові семпли, часто— спеціально пришвидшені);
  • — І нарешті — футворк.

Майже як музична історія відомого тамтешнього лейблу Dance Mania, який на початку свого існування у 1988-му звучав так:

А вже через кілька років, у 1995-му, типовий трек на DM звучав приблизно так:

Ще через кілька років, у 2000-му, на Dance Mania вийшов трек того, кого називають засновником музики футворку — RP Boo (тоді ще DJ Boo):

Зараз RP Boo і його футворк звучать приблизно отак:

До певного періоду футворк майже не виходив за межі Західного Чикаго. Поширення Америкою розпочалось після виходу кліпу "Watch My Feet" проекту Dude ‘n Nem у 2007-му, а світом — після виходу двох компіляцій Bangs & Works на лейблі Planet Mu у 2010-му. І закрутилось…

Якщо говорити про основних представників жанру просто зараз, то, крім вже згаданого RP Boo, це, безумовно, крю Teklife (DJ Spinn, DJ Clent, Traxman, DJ Earl, DJ Taye, DJ Tre, DJ Manny, Boylan, Gant-Man, Heavee, DJ Phil, DJ Paypal, Jlin та друзі — всіх їх часто разом можна побачити на численних джуково/футворково/джанґлових компіляціях). Поза Чикаго можна звернути увагу на продюсерів з Польщі, Японії, Сербії та Німеччини. Але бажано почати знайомство все ж з Teklife (а якщо в вас трохи більше часу на це — знайдіть лейбл Twilight 76 Records і розпочніть саме з нього).

В списку вище бракує однієї людини — DJ Rashad вже не з нами після смерті у 2014-му через передозування кокаїном та Ксанаксом, але навряд чи хтось зробив для популяризації джуку та футворку більше. Безумовно, його смерть поділила історію футворку на «до» та «після», але його звучання досі з нами — фіти з ним досі видаються на компіляціях, пов’язаних з Teklife (і не тільки).

В 2014-му японський лейбл Booty Tune зробив, напевно, найважливішу річ за час свого існування. Його люди намалювали світову карту джуку та футворку, в якій, використовуючи як зразок карту токійського метро, показали зв'язки між, напевно, усіма більш-менш важливими для жанру продюсерами та командами. До речі, якщо будете уважні - зможете знайти на ній і одного українського музиканта.

Отже, бочка з прямої стала ламаною (особливо з цим любить побавитись у своїх треках RP Boo), ритм з хаусових 120-130 ударів на хвилину за 20 років доріс до 160 і вище (в деяких треках, до яких домішані й джанґлові моменти, ритм доходить до 170 ударів). Пора поговорити про те, що робити з таким ритмом вашим ногам.

Футворк. Історія танцю.

Футворк — це батловий танець. Два танцюристи (або команди таких) пробують перетанцювати одне одного. Типова історія, як для американських 80-90-х років, правда ж?

На надзвичайно ламаному ритмі в 160 ударів за хвилину все, що залишається — це швидко перебирати ногами — ступнями чи стегнами, переставляти їх короткими кроками назад-вперед-праворуч-ліворуч або розмахувати ними в повітрі (Footworkin’ On Air). Основна увага тут завжди іде на ноги — верхня частина тіла використовується в першу чергу для балансу. Класичні рухи використовують всі, а щось нове з’являється в кожному батлі. Але це в Чикаго…

katacult_media_banner_ostrov-6

Музика футворку швидко стала популярною і поза Чикаго після виходу Bangs & Works, а от танець — ні. DJ Rashad та DJ Spinn, коли почали їздити по світу, згадували про те, що, якщо в них вдома на кожній вечірці відбудеться один танцювальний двобій (мінімум), то, наприклад, в Європі чи Росії на вечірках всі стоять і — максимум — рухають шиєю в такт. Зате знають всі слова треків. В 2012-му він та DJ Spinn побували в київському клубі Xlib і, напевно, тільки утвердились в цій думці.

А от на шоукейсі Teklife на Boiler Room в 2013-му (де в ті часи НІХТО не танцював взагалі) картинка постійно відходила «в зал». Це, напевно, теж можна вважати досягненням жанру (хоч і своєрідним).

В 2014-му всім, хто хотів навчитись основам футворку, прийшло на допомогу оце відео, на якому танцюристи King Charles & Pause Eddie показують 10 найпопулярніших рухів танцю. Журналісти з FACT в’їдливо зазначали «Якщо ваші танцювальні вміння не виходять за межі Макарени — перед повтором рухів з відео краще проконсультуйтесь з лікарем»:

Трохи згодом, подібний туторіал спеціально для Boiler Room зробили The Era (про яких ми ще розкажемо окремо).

Окрім Чикаго, основними центрами футворку (і танцю, і музики) зараз є, напевно, Польща та Японія. В Польщі є фестиваль Unsound, на якому завжди можна почути когось, хто змусить працювати ногами (плюс спільнота Polish Juke). А Японія має отаку прекрасну документалку від Thump (і цілу купу продюсерів).

The Era

Якщо оминути увагою всі дуже схожі одне на одного відео на Ютюбі з технічними, але не дуже відомими танцюристами, то залишаться тільки вони — танцювальне крю в складі Litebulb, Steelo, Dempsey, Chief Manny та P-Top (а також DJ Jody Breeze). Вперто відмовляючись розділяти музику і танець, вважаючи їх частиною однієї культури, вони легко стають головною частиною сету DJ Spinn на Pitchfork Festival (є мало речей на світі, які заворожують більше, ніж рухи їх танцюриста в камуфляжних шортах, погодьтесь)…

…а, напевно, останній футворковий хіт — ремікс від DJ Spinn на трек «All Day» від Kanye West взагалі став трихвилинним фоном для демонстрації всіх їх танцювальних досягнень.

Джит. Історія всього.

В джиту — детройтського футворку — історія трохи довша. Вона бере початок ще з 40-х років і свінгового танцю «Jitterbug», який по світу рознесли американські військові, беручи участь у Другій Світовій.

В 70-х замість танцю для пар джит став танцем для кількох синхронних танцюристів, які виконували його в ряд (зразу згадується стиль The Jackson 5). Тоді ж в танцю і з'явились свої суперзірки, якими зацікавився навіть надпотужний лейбл Motown.

А потім в Детройті з’явилось техно, ще пізніше — ґеттотек і типовою музикою для джиту став реліз, наприклад, лейблу Databass Records. Наприклад, цей:

У 2007 році на детройтському фестивалі Movement DJ Chi Boogie, що зі своїми друзями — DJ Rashad та DJ Omega приїхали потусити туди з Чикаго, ідеально пояснив не тільки різницю між футворком та джитом, а і взагалі між двома будь-якими танцями — «Same thing, different moves». Потім виправився і додав, що в футворку, як ми писали вище, увага спрямована в першу чергу на ноги. А в джиті ти рухаєшся всім тілом, деколи спонтанно, придумуючи нові рухи буквально на ходу.

Враховуючи, що ґеттотек і, тим більше, техно, все ж повільніші за 160 bpm (типовий темп для музики тут 150 ударів), це дає більше часу на можливість придумати якийсь новий рух під час танцю. Або, принаймні, не вилетіти з синхронних рухів команди. Різницю між двома містами найкраще видно під час вечірок «Jit vs Juke».

А як щодо музики? Чи є щось, крім ґеттотеку з 90-х/00-х, що можна почути на таких танцювальних вечірках? Звичайно. Наприклад, німецький лейбл FTP нещодавно випустив цікаву компіляцію «Elevated Jit vol.1» з музикою, яку вони присвятили всім джиттерам.

Лейбл Detroit Techno Records ж випустив свою компіляцію, присвячену Детройту, в якій знайшлось місце треку «Jit The Best» від Body Mechanic. Тут вже респекти пересилаються всім танцювальним крю, які колись популяризували цей стиль в Детройті та поза його межами.

Не міг залишитись осторонь і один з найважливіших продюсерів у Детройті — пан Omar-S. На релізі «005» його лейблу FXHE перший трек називається «Jit» і звучить, як джит. Десь під кінець вечірки, зранку.

Також в цей матеріал, принаймні, одним абзацом можна внести згадку про ще один вуличний танець Америки — Memphis Jookin або Gansta Walking. В дечому цей танець з Мемфісу схожий на футворк чи джит, але музичною основою там є відбірний місцевий хіп-хоп. А танці під хіп-хоп — це вже окрема історія…