Якщо ви думаєте, що за межами Києва танцювальної сцени в Україні не існує, то ви засиділися в своїй зоні комфорту. Інші частини країни не дрімають в очікуванні столичної клубної культури, яка навідується зі своїми «просвітницькими місіями» в якості рідкісних вечірок, і добре справляються самі. Причому, справляються дещо інакше, зі своїм особливим підходом, баченням і своїми відчуттями та проявами на танцполах. Один із доказів тому — вечірки Hypnohouse. З 2016 року всі причетні до промо-групи «захоплюють» фактурні локації Львова, перетворюють їх на свій лад власними руками і відкривають місцевій аудиторії нові звучання електронної музики, як і небанальні формати вечірок.

Напередодні третьої річниці Hypnohouse, яку відсвяткують 16 лютого у LFC (Lviv Film Center), ми розпитали про минуле, теперішнє та майбутнє руху у його засновника Маркіяна AKA DJ 69.

Як ти опинився серед безнадійних мрійників, що змінюють клубний ландшафт України?

Почалося з любові до важкої музики, я навіть грав у металкор-команді. Електронна музика завжди була додатковим джерелом натхнення, здебільшого бігбіт. Коли я відслужив в армії, електронна музика якраз вийшла на хвилю популярності в Україні. Я потрапив на свої перші вечірки в Closer у 2015 році, мені сподобалися перші три «Схеми», потім запам’яталась вечірка Szpitalna 1 у Кракові, коли грав Dax J. Щодо музики загалом — надихав лоу-фай-хаус. Я почав ставити щось друзям і чув: «Вау, чому ми раніше такого не слухали? Давай будеш постійно нам це включати». Захотілося деінде пограти для більшої публіки. Знайшовся привід зробити міні-паті — мій 22-й день народження. З цього і з’явився Hypnohouse

Тож яким був перший Hypnohouse?

Я покликав грати хлопців з львівської формації Zavtra. На той час вони зробили вже багато вечірок, привозили резидентів Closer, Славу Лєпшеєва. Одразу вирішив мати справу виключно з вінілом. Все мало відбутися у LFC 20 лютого 2016 року. За декілька годин до початку адміністрація центру відмовилась приймати нас, оскільки в країні тривав траур по загиблим під час подій на Майдані. Один з артистів того вечора та мій добрий друг Алекс Первухін наполіг, що подія все ж таки має відбутися — будь де. Тож ми перенесли все обладнання до квартири, де зупинилися наші київські друзі. У кіноцентрі ми очікували побачити до ста людей максимум, а вийшло так, що лише в двокімнатній квартирі тієї ночі потусовалося близько сотні. Я побачив їх запалені очі і зрозумів, що роблю те, чого Львову не вистачало, щось нове. Тепер я називаю ту вечірку нульовим Hypnohouse . Ті, хто потрапив на нього, були у захваті і вже не могли дочекатися наступної суботи, на яку ми перенесли повноцінну першу вечірку Hypnohouse у тому самому кіноцентрі. Подія перевершила всі мої очікування — одразу прийшло близько 300 людей. Це було величезне здивування як для мене, так і всіх, хто наразі проводив вечірки у Львові. Вразили товпи людей з інших міст, які потягнулися за швидкими чутками про нульову вечірку.

Що відбувалося на перших етапах розвитку серії вечірок?

Спочатку грали майже ті самі діджеї — окремо і бек-ту-бек. Відмінною рисою стали локації: ми проводили вечірки там, де ніхто їх не проводив. У Львові бракує місць, де я міг би реалізувати свої задуми, тож я просто шукав локації через дошку оголошень або на гугл-карті. Та переносив на площу міста переосмислення того, що десь колись бачив або чув, і чого мені тут бракувало. Атмосфера завжди була найголовнішим. У будь-якій творчості мені подобається DIY-підхід: ми не наймаємо професіоналів — беремо пусту локацію, закидуємо своє світло, робимо все самі і робимо від душі. Тому на кожній локації відчувається якась незавершеність, недосконалість, і це класно виглядає.

Хоча загалом вечірку роблю я, кожного разу друзі мене підтримують і допомагають на чистому ентузіазмі. Є дві людини, які незмінно поруч. Це дизайнер Ярослав Мельник з Wight Visuals, котрий виконує всі афіші та віджеїнг. І Дарко Лісень (Lstn) — діджей, журналіст, співзасновник серії вечірок Dzvin і формації Zavtra, а також PR-менеджер «Схеми». Він взяв на себе медіа-частину.

Хто приходить на твої вечірки?

Здебільшого творці, митці: художники, музиканти, фотографи. У Львові зараз живе багато людей з IT-сфери, яким потрібні живописні місця, де можна сфотографуватися, та комфортні заклади, щоб смачно поїсти і випити. Ці люди рідко відвідують мої вечірки.

Яким буває Hypnohouse? Чого можна очікувати новачкові на одній з вечірок?

На сьогодні робимо івент у трьох форматах. Перший — звичайний Hypnohouse десь на 300 людей, грає позитивна приємна музика виключно з вінілу, багато світла. Другий формат або сайд-проект — Hypnohouse black label, раз у два-три місяці. Тут проявляється наша «темна» сторона: більше техно та експериментальної музики, а також на контрасті з сяючим світлом Hypnohouse — майже повна темрява. На black label ми не ставимо артистам жодних рамок, тому тут є не тільки вініл, але й цифра, адже часто йдеться про ще невиданий матеріал, також деякі з них грають лайви. І третя серія — Hypnohouse limited: завжди лімітований вхід, жорсткий фейсконтроль через те, що це максимально камерна тепла вечірка, на якій ми збираємо близьких по духу людей. Цей івент більше про спілкування та відпочинок з друзями, ніж про натанцюватися і зависнути. Limited почався з імпровізованої вечірки на даху, яку ми утнули якось з Алексом Первухіним, наступна також пройде на даху. Мають місце і опен-ейри у лісі. Одного разу людей привезли з центру міста на автобусах на секретну локацію. Після висадки вони йшли на звук по підсвітленим поміткам, а на самому місці вечірки опинялися серед вогнів та африканського трайблу. За значимістю виділяються річниці, вони збирають найбільше людей. Минулої річниці хедлайнером був Bambu, прийшло 450 людей — для Львова це ого!

Hypnohouse двічі навідувався в Київ — у Plivka та Mezzanine. Як тут сприйняли вечірку?

На першу вечірку ми привезли польского діджея та продюсера Mutual Attraction (Nous, Get The Balance Right!). Відчувалося, що всім цікаво, прийшло досить багато людей, більшість з яких вже чула про нас. Напередодні вечірки було забавно почути, як офіціант у кафе програває на мобільному трейлер до івенту, який я за 5 хвилин до цього залив на сторінку FB-події. Друга вечірка теж була вдала. Люди казали, що ми робимо щось не схоже на те, до чого вони звикли в Києві. Саме це їм подобалось і за цим вони приходили. Також багато людей приїжджали на Hypnohouse з Києва до Львова.

Опиши Hypnohouse-вечірку твоєї мрії.

Сама локація не є вирішальним фактором — ми все одно її перероблюємо. Головне, щоб була гарна акустика та не занадто багато місця — люблю камерність. На цій вечірці грали б друзі, підтягнув би хлопців з THP, деяких резидентів Closer. Покликав би артистів з берлінського лейблу Libertine — Yoshi точно, Omar, особисто з ними знайомий, вони дуже круті діджеї, продюсери та дігери. Ще хотілося б запросити Francesco Del Garda, Binh, Nicolas Lutz. Але я не можу назвати це мрією — то вже плани. Адже я не бачу на своїй вечірці величезних зірок, чий майданчик — масштабні фестивалі, я не прихильник таких івентів. Відкривати відтінки саунду, які ще мало хто чув, мені більше до вподоби. Тому вечірка моєї мрії — це кожна моя вечірка.

Якою буде третя річниця Hypnohouse?

Відсвяткуємо в улюбленому Львівському кіноцентрі. Готуємо першу партію фірмового мерчу — наші футболки. З появою нового обладнання в арсеналі плануємо дуже потужний відеоряд. Хедлайнер — молодий артист з Мілану And.rea (Melliflow, Lowemoneymusiclove, YAY). Мені дуже подобається його музика, він серйозний дігер, в нього чудовий смак не тільки в області електронної музики, але й джазових мотивів — відчувається багатогранність. І звичайно як продюсер він чудовий, послухайте його альбом на лейблі Melliflow. Хотілося привезти артиста, котрий ще тут не був і котрого тут не чули і навіть мало слухали в світі, хіба що серед вузької аудиторії, що любить електро і брейкбіт. Не зважаючи на свої 22 роки, він вражає, відчувається, що у найближчому майбутньому про нього заговорять. Також у лайнапі Mike Trofimov — резидент Hypnohouse та львівскький король варм-апів. Він знає, як розігрівати публіку, справжній майстер з підготовки до взаємодії з наступним артистом. Nani гратиме бек-ту-бек з Lstn перед And.rea. Я вийду після хедлайнера — обожнюю грати в ранковий часовий слот. Після декількох годин постійного руху свідомість у людей ніби відключається, і якщо в цей момент правильно ввести людей в «гіпнотичний стан», на танцполі відбувається справжній політ, який ти контролюєш.

В яких ще напрямках рухається Hypnohouse, окрім вечірок?

Ми дозріли до створення вінілового лейблу як логічного продовження нашої діяльності. Буде музика, котру я люблю: електро, брейкбіт, мінімал техно, трансові мотиви, танцювальні гіпнотичні груви. Тираж копій буде обмеженим без репресів чи цифрового формату. Лейбл — це інструмент комунікації між артистом і публікою, одна з найважливіших частин розвитку електронної сцени у Львові. Адже Hypnohouse — це не просто вечірки, це рух, що розвиває своє ком’юніті. Сподіваюся у майбутньому започаткувати рекорд-маркет, навколо якого збиратиметься наша аудиторія та залучатиме нових людей, щоб спілкуватися та слухати музику.

На твій погляд, що може сприяти розвитку танцювальної сцени Львову?

Найважливішим тут є зміцнення комунікації між промоутерами у Львові: допомогати один одному та намагатися привозити більше закордонних артистів. Поки останнє важко реалізувати, адже розмір нашої аудиторії складає десь 300 людей, і спонсорів у нас немає. Також розвитку може посприяти взаємодія з промо-групами інших західних міст, з Києвом, з Європою. У цьому плані запуск лейблу також є важливим кроком. Також залишається одна з ключових проблем: відсутність клубних майданчиків, адекватним потребам таких подій, як Hypnohouse.

Що ти відчуваєш, озираючись на минулі три роки Hypnohouse?

З першої події Hypnohouse став прикладом хорошої вечірки. Дуже приємно озиратися на вже 30 проведених івентів, у межах яких показали багато українських артистів і двох закордонних. Ми вже на тому етапі, коли в подальшому готові привозити більше артистів із-за кордону, щоб знайомити публіку з ширшою танцювальною сценою. 2019 рік майже розписаний, планую проводити мінімум 1 вечірку на місяць.

Взагалі надзвичайно радий, що все це стало способом мого життя, мого мислення, що діджеї та продюсери — це моє оточення, яке до душі, і що моя діяльність розвиває моє сприйняття музики, смак, мою особистість.

Якою однією фразою ти передав би сутність Hypnohouse?

Мабуть, “Do it yourself” — на всіх рівнях.

А як щодо музики?

katacult_brave-factory2019_banner--1-