Як далеко залітає альбом Джонні Збараскі «Бо я так хочу»? Уже понад місяць його слухають в інтернеті та на оффлайн-презентаціях у Львові та Києві. Що про цю музику говорять колеги-музиканти? Від Аліни Паш до Вови зі Львова. Про перші реакції, асоціації, улюблені треки та місця для прослуховування саме цієї музики читайте у матеріалі.

ALINA PASH

Дрискавий чувак Джонні Збараскі? :) Дуже рада, що в Україні з'явився такий артист! Його цікавий та експериментальний альбомчик «Бо я так хочу» слухається на одному диханні.

Цей формат нелегко просувати, але класно, що Іван на нього наважився. Це не просто «хай буде» проект. Я впевнена, що ця музика дасть слухачам нове сприйняття.

Улюблений трек — «Зебра». Дуже люблю там слова: цікаві такі, підозрілі. Ну і ходи музичні (Тайлер Зе Кріейтор, братюнька!). Часто слухаю цю пісню, та й увесь альбом, як з друзями, так і в навушниках. А це великий показник, повірте!

CAPE COD

З паном Збараскі я познайомився років шість або сім тому. Тоді він іноді надсилав мені свої інструментальні демо, які, здається, увійшли до цього дебютного релізу. Іван залишається вірним собі та своєму стилю.

Найбільш неочікуваним був момент, коли він заспівав. Коли вперше слухав «Бо Ти», то в голові майнула думка: «Ду-у-у-уже дивно...». За другим разом вже було «Прикольно і круто свій власний вайб!». Саме це і є харизмою.

DIAKOVA

Мені сподобався настрій усього альбому — це перше. Я люблю, коли музику створюють «наосліп», коли не розумієш, навіщо, для кого, а просто все йде немов у тумані.

По-друге, мене зачепили тексти. Є в них щось дитяче та справжнє: «бо я так хочу, а інше мені по барабану». Все вдало зійшлося — манера вокалу, тексти, ці ритми та педи — сприймається як єдиний клубок, який не варто навіть пробувати розібрати по ниточках.

ДІМА ЗЕЗЮЛІН (LATEXFAUNA)

Я був одним із перших, хто послухав альбом. Ще до первинного хайпа в соцсєтях і в усіх цих ваших хіпстерських ізданіях. Я якраз їхав у елєктрічкі з якоїсь гастролі, і в мене був час спокойно всьо послухати. Вот я і слухав, і триджішка нормально тоді ловила. Канєшно, мене пріятно так окутав увесь цей спекотний, почті асфальто-басейновий вайбік. Я чотко так осознав, шо це канєшно музон для того, шоб захавать коліщатко на плотному тусе і трогать когось за разні місця. Мені найбільше понравилась пісня «Кофеїн», аж захотілося скрутить самокруточку з вкусного табачка і акуратно так її цмудлить. А потом видихаєш, а воно тебе щекоче. Чуствуєш? Моднєнько.

SE62 (CLOSER)

Для меня Збараскі «Бо я так хочу» — один из самых примечательных альбомов года.

Во-первых, тут достаточно много жанров, которые стилистически мне пришлись по душе — от easy listening до hip-hop.

Во-вторых, очень достойный продакшн и родной украинский вокал. Под некоторые треки можно далеко улететь, занимаясь какими-то повседневными делами или работой. Любимый Збараскі — «Бо Ти».

ВОВА ЗІ ЛЬВОВА

Послухав «Бо я так хочу» задовго до релізу. Прозрів. І відразу замаячив Джонні, шо треки 4, 5, 6, і 7 звучали б сильніше, якби замість Джонні на них був я. Спойлер — він не повівся.

Мені подобається музика «Бо я так хочу» як смузі з банану, полуниці, фініків і мигдалевого молока. Як схід сонця над обсерваторією Ґріффіта, і як дві ґульки з волосся, які моя дружина зав’язує на своїй голові на великі свята і маленькі будні, бо знає, що мені так до душі.

Мене тішить нова українська музика загалом і музика Джонні Збараскі зокрема, бо тепер і одне, і інше можна затишно слухати у плей-листах, наповнених музикою світовою.

Бо Україна — це не тільки Європа. Україна — це частина світу, в якій є купа всього душевного, а також те, що було створене на тій самій землі, де був створений і ти, і я, і Збараскі, і «Бо я так хочу».